Одне з перших найбільш значних будівель Дніпропетровська. Зберіг своє значення, незважаючи на численні перебудови. Авторство проекту палацу приписується видатному російському зодчому І.Є. Старову. За початковим проектом центральний корпус з'єднувався лоджіями - галереями з невеликими бічними флігелями. Головний корпус вміщував ряд парадних приміщень, у тому числі величезний зал в центральній частині, виділений із загальної маси будівлі. До початку 20 ст. палац прийшов в запустіння. При відновленні будівлі змінився його первинний вигляд, зал був перегороджений стіною.

Після революції 1917 р. палац перетворено на будинок відпочинку трудящих міста. Під час Великої вітчизняної війни будинок було зруйновано. У 1952 р. реконструйовано архітекторами А Баранський, С Глушковим і інж. А. Мучник і став палацом культури студентів. З 1961р. присвоєно ім'я Ю. А. Гагаріна. У нову композицію органічно включені, хоча і в перетвореному вигляді, елементи первинного проекту і проекту В. П. Стасова. Загальна площа будівлі 5632 кв. м. Тут є концертний зал на 600 місць, лекторій на 150 місць, кімнати для студійних занять, танцювальна зала, кінотеатр, кафе. У комплексі з палацом зроблений вхід в парк у формі дугоподібною в плані колонади. Парк ім. Т. Шевченка.